[Українська версія нижче]

Są zabytki, które są czymś więcej niż tylko świadkami historii. Są jej częścią. Takim miejscem jest wyjątkowa wieża kościoła Wszystkich Świętych – dawnego klasztoru Benedyktynek we Lwowie.

Zakończyliśmy kolejny, już szósty etap prac konserwatorskich i restauratorskich przy tym niezwykłym zabytku. Tegoroczne działania objęły kolejne partie drugiego piętra wieży oraz fragmenty historycznego muru pod attyką.

To następny ważny krok w wieloletnim procesie ratowania i przywracania dawnej świetności jednemu z najcenniejszych zabytków architektury Lwowa.

Ponad cztery wieki historii zapisanej w kamieniu

Wieża dawnego kościoła Benedyktynek od ponad 400 lat góruje nad lwowskim pejzażem. Jej charakterystyczna, obronna bryła i wyjątkowa renesansowa attyka należą do najbardziej interesujących elementów historycznej architektury miasta.

To miejsce o niezwykłej wartości historycznej – związane z najstarszym katolickim klasztorem żeńskim na ziemiach ruskich Korony Polskiej. Jego początki sięgają końca XVI wieku, a dzieje nierozerwalnie wiążą się z fundatorką Katarzyną Szaporowską i kolejnymi pokoleniami benedyktynek.

Przez stulecia klasztor był świadkiem wielkich przemian i dramatycznych wydarzeń. Dziś, mimo upływu czasu, nadal zachwyca swoją architekturą i przypomina o bogatej historii dawnego Lwowa.

Każdy etap to kolejny krok ku ocaleniu

Upływ ponad czterech stuleci i nieustanne oddziaływanie warunków atmosferycznych pozostawiły na zabytkowej substancji wyraźne ślady. Kamień uległ erozji, pojawiły się spękania, ubytki i szkodliwe nawarstwienia, które stopniowo zacierały pierwotne piękno architektonicznych detali.

Przeprowadzone prace pozwoliły oczyścić i zabezpieczyć kolejne elementy kamieniarki, odtworzyć uszkodzone fragmenty, odnowić metalowe kraty oraz podjąć działania przy historycznym murze ceglanym.

Wszystkie zabiegi prowadzone były z poszanowaniem oryginalnej substancji i zabytkowego charakteru obiektu. Najważniejszym celem pozostaje zahamowanie procesów niszczenia i zachowanie tego wyjątkowego dziedzictwa dla przyszłych pokoleń.

To jeszcze nie koniec!

Za nami sześć etapów intensywnych prac. Dzięki konsekwentnie realizowanemu programowi udało się uratować i odnowić znaczną część niezwykłej attyki, zabezpieczyć cenne detale rzeźbiarskie i przywrócić blask kolejnym fragmentom wieży.

Efekty są coraz bardziej widoczne. Odrestaurowana attyka ponownie zachwyca mieszkańców i turystów, stając się ozdobą panoramy Lwowa.

Ale nasza praca się nie kończy! W przyszłym roku wracamy na wieżę, aby kontynuować dzieło ratowania tego wyjątkowego zabytku. Przed nami kolejne etapy, kolejne wyzwania i następne fragmenty historii, które wspólnie ocalimy.

 

Bo troska o zabytki to nie tylko konserwacja kamienia i architektury. To przede wszystkim ochrona pamięci, tożsamości i dziedzictwa, które chcemy przekazać następnym pokoleniom.

Realizacja projektu nie byłaby możliwa bez wsparcia Ministerstwa Kultury i Dziedzictwa Narodowego i Instytutu POLONIKA.

Dofinansowano ze środków Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego pochodzących z Funduszu Promocji Kultury.

__________

[UA]

Шість етапів, понад 400 років історії та одна мета — зберегти культурну спадщину Львова!

Є пам’ятки, які є чимось більшим, ніж просто свідками історії. Вони самі є її частиною. Саме такою є унікальна вежа церкви Всіх Святих — колишнього монастиря бенедиктинок у Львові.

Ми завершили черговий, уже шостий етап реставраційно-консерваційних робіт на цій надзвичайній пам’ятці. Цьогорічні роботи охопили наступні ділянки другого ярусу вежі, а також фрагменти історичної цегляної кладки під аттиком.

Це черговий важливий крок у багаторічному процесі збереження та повернення колишньої величі одній із найцінніших архітектурних пам’яток Львова.

Понад чотири століття історії, закарбованої в камені

Вежа колишнього костелу бенедиктинок уже понад 400 років височіє над львівським краєвидом. Її характерна оборонна форма та унікальний ренесансний аттик належать до найцікавіших елементів історичної архітектури міста.

Це місце має надзвичайну історичну цінність — воно пов’язане з найдавнішим католицьким жіночим монастирем на руських землях Корони Польської. Його історія бере початок наприкінці XVI століття і нерозривно пов’язана із засновницею Катажиною Шапоровською та наступними поколіннями бенедиктинок.

Протягом століть монастир був свідком великих історичних змін і драматичних подій. Сьогодні, попри плин часу, він і надалі захоплює своєю архітектурою та нагадує про багату історію давнього Львова.

Кожен етап — ще один крок до збереження пам’ятки

Понад чотири століття існування та постійний вплив атмосферних чинників залишили помітні сліди на історичній субстанції пам’ятки. Камінь зазнав ерозії, з’явилися тріщини, втрати та шкідливі нашарування, які поступово приховували первісну красу архітектурних деталей.

Проведені роботи дали змогу очистити та захистити чергові елементи кам’яного оздоблення, відновити пошкоджені фрагменти, відреставрувати металеві ґрати та розпочати роботи з історичною цегляною кладкою.

Усі заходи виконувалися з повагою до автентичної матеріальної структури та історичного характеру об’єкта. Головною метою залишається зупинення процесів руйнування та збереження цієї унікальної спадщини для майбутніх поколінь.

І це ще не кінець!

Позаду вже шість етапів інтенсивної роботи. Завдяки послідовній реалізації програми вдалося врятувати та відновити значну частину унікального аттика, зберегти цінні скульптурні деталі й повернути красу наступним фрагментам вежі.

Результати стають дедалі помітнішими. Відреставрований аттик знову захоплює мешканців і туристів, стаючи справжньою окрасою львівської панорами.

Але наша робота не завершується! Наступного року ми знову повернемося до вежі, щоб продовжити справу збереження цієї унікальної пам’ятки. Попереду — нові етапи, нові виклики та нові фрагменти історії, які ми разом збережемо.

 

Адже турбота про пам’ятки — це не лише реставрація каменю та архітектури. Це насамперед збереження пам’яті, ідентичності та культурної спадщини, яку ми прагнемо передати наступним поколінням.

Реалізація проєкту була б неможливою без підтримки Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща та Інституту POLONIKA.

 

Фінансування надано Міністром культури та національної спадщини Республіки Польща з коштів Фонду промоції культури (Fundusz Promocji Kultury).